Статтi

День життя з хлібом


День життя з хлібом

Згідно з християнською наукою, є три основні покутні вчинки: молитва, піст, милостиня (пор. Мт. 6, 1-18). Катехизм «Христос – наша Пасха», проголошений Блаженнішим Патріархом Святославом, каже: «Давні християни постили, наслідуючи сорокаденний піст Христа, під час якого Він боровся проти спокус диявола та переміг їх (...). Піст охоплює всю людину: тіло – через стриманість у їжі та питті, душу через стриманість від пристрастей».

Цікавим на цю тему є повчання св. Петра Хризолога: «Душею молитви є піст, а життям посту – милостиня. Нехай ніхто їх не розлучає, бо вони не знають поділу. Коли хтось немає одного з них або не посідає всіх разом, той нічого немає. Хто молиться, нехай постить, а, хто постить, той нехай творить милостиню. Те, що втрачаємо через недбальство, стараймося відшукати через піст, під час якого жертвуємо наші душі, бо нічого кращого Богові пожертвувати не можемо, як це стверджує цар Давид, кажучи: «Жертва Богові – дух сокрушений. Серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить» (Пс. 50, 19). А щоб молитва і піст були прийняті, мусимо до них долучити вчинки милосердя».

Що дає нам подвиг посту?

– Піст стримує грішну пожадливість, тобто насамперед неприборкані (непомірковані) тілесні приємності, оскільки пристрасті найбільше проявляються тоді, коли догоджаємо тілу.

– Піст піднімає наш дух, визволяє від панування матерії і полегшує піднесення серця до Бога. Добровільне зречення чуттєвих приємностей, практиковане в розумних межах, тобто поміркована суворість щодо тіла, утримує нас в постійній готовності до молитви, натомість надмірне догоджання тілу обтяжує серце і душу людини.

– Піст дає силу практикувати чесноти. Обмеження розкошів піднебіння і тілесного життя стає перемогою волі над чуттєвістю. Піст гартує волю, яка в моральному житті є вирішальним чинником.

– Піст – це джерело заслуг. Життя святих та історія євангелізаційної діяльності Церкви промовисто підтверджує це правило, що від духа покаяння залежить сила нашого впливу.

Піст відганяє від нас ворогів хреста Христового, відвертає вістря Божого гніву і дає нам силу у боротьбі з дияволом та його слугами. Недбале ставлення до цієї святої практики спричиняє зменшення почитання Бога і наближає небезпеку втрати спасіння.

Якщо з огляду на слабке здоров’я або виснажливу працю ми не можемо строго постити, то повинні взяти благословення у сповідника для звільнення від строгого посту. Отримавши благословення, мусимо з більшою радістю умертвлятися в тому, що можливе: в стриманості, малих зреченнях під час споживання їжі, точності, опануванні язиком, сумлінній праці, покірному витриванні в терпіннях, пов’язаних з недугою, віком тощо.

Відкидати з погордою зовнішні умертвління, вважати їх за середньовічні пережитки чи перебільшення середньовічної аскези (з грецької «вправа») – те, що суперечить Євангеліє, а отже, не є християнським.

Господь каже: «Роздирайте ваші серця, а не одяг. Наверніться до Господа Бога Вашого» (Йоіл 2, 13), – тобто повчає нас, що поряд із зовнішнім умертвленням має бути навернення, тобто внутрішнє відвернення від гріха, який протиставляється Божій любові, і покірне звернення до Господа. Сердечне сокрушення має бути джерелом і основою умертвління.

Через відречення від дозволених чуттєвих утіх самі собі вимірюємо кару за використання недозволених приємностей, а водночас набираємося сили до боротьби з основною вадою – з гріхом, особливо з налоговим (гріхом, завжди повторюваним), який постійно нам загрожує.

Ісус доповнює навчання пророків, коли каже, щоб ми не чинили добрих діл на показ для того, щоб розголосити між людьми та шукаючи признання і похвали від них. А отже, дух покаяння і покори повинен оживлювати наші покаянні вчинки.

Ісус теж постив і казав, що його учні будуть постити. «Настане час, коли заберуть від них молодого, і тоді вони будуть постити» (Мт. 9, 15). Господь навчає, що молитвою і постом можна виганяти злих духів (пор. Мт. 17, 4). Отож, піст є сильним засобом боротьби з дияволом. Хто молиться, той не боїться майбутнього, а, хто постить, той не боїться зла.

У катехизмі «Христос – наша Пасха» читаємо: «Христос у Євангелії наголошує на взаємозв’язку між молитвою і постом для подолання впливу лукавого на людину, тобто звільненням від гріха: «Цей рід нічим не можна вигнати – тільки молитвою та постом» (Мр. 9, 29).

Найкращим є піст на хлібі і воді. Постом і молитвою можна зупинити війни та навіть закони природи. Діла християнського милосердя не можуть замінити посту! Хто справді молиться (не йдеться тут тільки про «Отче наш» і «Богородице Діво» двічі на день), тому легше постити. Хто ж постить, той краще молиться, той молиться неустанно.

 

Як постити?

1. Постити не означає не їсти. Пропонований піст можна назвати днем життя з хлібом. Належить «пити» хліб і «їсти» воду. Як? Хліб (найкраще пшеничний, може бути також булка, рогалик, сухарик тощо) треба ретельно розжовувати (не запиваючи водою), щоб став у роті рідиною. Добре розжовування є важливим для організму і дозволяє краще перетравити їжу. Треба їсти повільно, щоб стримати на хвилину наш розпалений організм, який постійно потребує поживи.

Коли будемо ретельно розжовувати хліб, то виразно відчуємо, скільки справді потребуємо поживи. Тоді нав’яжемо контакт зі своїм тілом. Коли з’їмо таку кількість хліба, яку потребуємо, тоді слід пити воду. Хто почувається ослабленим, нехай п’є чай. Води потрібно пити стільки, скільки потребує наш організм. Пити треба і протягом дня якомога більше, не чекаючи, коли нас почне мучити спрага.

2. Піст має минати в тиші. Це не означає, що слід зректися слів, але потрібно прийняти рішення ввійти і перебувати в тиші, а говорити тільки те, що потрібно. Ісус остерігає нас: «Кажу бо вам: за кожне пусте слово, яке скажуть люди, дадуть відповідь судного дня» (Мт. 12, 36). Ось чому так необхідно увійти у тишу, в якій переривається комунікація між нами, а ми вчимося контролювати наші слова, так, щоб вони несли людям спокій, любов, надію і викликали тільки позитивні почуття.

3. Важливим є відпочинок. Потрібно добре виспатися вночі, яка передує дню посту. Коли організм добре відпочив, то душа легше відкривається на дійсність Бога. Піст допомагає нам краще усвідомити те, що є в нашому серці. Коли постимо і відпочиваємо, то Дух Святий пригадує нам різні ще не оздоровлені рани та гріхи, про які ми забули.

Під час посту нас може опанувати велика радість, зворушення. Можуть бути сни від Бога, котрі допоможуть зрозуміти різні наші проблеми. І навпаки – можемо бути знервованими, нетерплячими і дивно сумними. Може боліти голова. Те що є в нас в нутрі, вийде, об’явиться назовні. Не пробуймо відразу насильно змінити те, що є негативним в наших емоціях. Проблеми, які проявляються, беруться з нашої душі, а не з тіла. Піст дозволяє пізнати себе самого таким, яким я справді є: мою залежність, обмеженість, вади, але також і чесноти. Піст розпочинає в нас повний процес пізнання себе, і тому ми повинні його практикувати. І якщо будемо це робити, то оминемо в житті багато проблем.

Умовою посту є внутрішня свобода! Постити – не означає просити щось, якусь річ, але взяти її завтра. Матеріалізм, споживацтво, захопленість нищать людину. Видається, що тільки людина з’їдає більше, ніж потребує, і п’є більше, аніж спрагла, і так нищить своє тіло, відкриваючи його на різні хвороби.

4. Дехто каже: «Вчиню якусь жертву, попощу, не буду курити цигарок в середу, а в п’ятницю не буду дивитися телевізора, і це буде мій піст». Мусимо визнати, що це не є євангельський піст. Якщо суттю посту було би не дивитись телевізор, то значить, що всі покоління перед нами могли сказати, що постили з дня в день. Якщо для когось не курити є постом (за умови, що все решта нехтує), то ті, котрі не курять, легко могли би сказати, що постять протягом всього життя. За такого підходу до справи бачимо, як сильно ми загубили справжній сенс посту!

5. Треба просити у Бога благодаті добре постити. Особи, котрі хочуть через піст тісніше з’єднатися з Ісусом, мусять більше молитися в дні посту. Корисним є попросити благословення у священика. Ми, християни, забули про піст та викривили його сенс (бо чим добре приготована риба в день посту менше смакує, ніж м'ясо в інші дні). Ізраїльський народ мав обов'язок постити два дні на тиждень (пор. Лк. 18, 12) – в понеділок і четвер. Марія і Йосиф ревно постили в ті дні, бо були людьми праведними, богобоязливими. Від початку в Церкві зобов’язували 2 дні посту. Християнська традиція, керуючись особливими поглядами, вибрала середу і п’ятницю як пісні протягом цілого року, окрім так званих загальниць. Середа є днем, коли Юда зрадив (принаймні на внутрішній площині) Христа. На Літургії у Велику середу, власне, читаємо цей євангельський опис (Мт. 26, 6-16, пор. Ів. 13, 21-30). Піст в цей день встановили як надолуження за наші гріхи, а водночас як приготування до глибшого пережиття пам’яті встановлення Євхаристії (Великий четвер). П’ятницю вибрали тому, що в цей день Господь Ісус перетерпів несправедливі страждання і смерть на хресті за наші гріхи.

Євангельський піст потрібно поєднувати зі слуханням (читанням) Божого Слова. Тоді реальним стає євангельський вислів, що «не самим хлібом живе людина, а кожним словом, що виходить із уст Божих» (Втор. 8, 3). Чи ви переконувалися, що, наповняючи думку і серце Божим словом, не відчуваєш фізичного голоду? До пророка Езекиїла Бог колись сказав: «Сину людський, слухай те, що кажу тобі: не впирайся, як той збунтований народ. Відкрий уста і споживи те, що подам тобі» (Ез. 2, 8).

Церква усильно і особливо пригадує усім вірним, щоб через часте читання Святого Письма здобували найвище пізнання Христа Ісуса (Фил. 3, 8). Чи чули колись незвичайні слова Бога: «Ось дні надходять – слово Господа Бога, – і я пошлю на землю голод, не голод за хлібом, не спрагу за водою, тільки за слуханням слова Господнього (Ам. 8-11).

Маємо готовий рецепт на християнський піст, користаймо з нього!