Статтi

РІЗДВО ХРИСТОВЕ


РІЗДВО ХРИСТОВЕ

Коли наближався час народження Iсуса, римський цар Август видав наказ – зробити перепис населення на всiх своїх владарюваннях, на всіх своїх землях. Цей перший перепис вiдбувся тодi, коли у Сирії владарював Квiрінiй. Кожна людина мусила пiти у своє мiсто або в мiсто своїх пращурiв, щоб записатися там згiдно з переписом.

Йосип – чоловiк Марiї – походив iз дому i роду царя Давида, який народився у Вифлеємі близько 1085 року до Рiздва Христового i правив Юдеєю та Iзраїлем з 1055 до 1015 року. Через те Йосип iз своєю дружиною Марiєю, яка була вагiтна, вiдправилися iз Галiлейського мiста Назарету до Юдейського мiста Вифлеєму.

Дорога вiд Назарету до Вифлеєму йшла з пiвночi на пiвдень i вiддаль мiж цими мiстами становила близько 170 кiлометрiв, тому прийшлося йти кiлька днiв. У дорозi треба було пройти гiрську мiсцевiсть Самарiї та Юдеї. Шлях був важкий.

Коли Йосип з Марiєю прийшли до Вифлеєму, то мiсця у заїжджому дворi (типу готелю) для них не було, оскiльки багато iнших людей водночас теж прийшли для перепису, щоб виконати наказ імператора. Подвiр’я i будинки Вифлеєму були переповненi гостями. Переночувати було нiде. Йосип iз Марiєю та й iншi мандрiвники приютилися у печерi, в яку на нiч пастухи заганяли свої отари овець.

Перебуваючи вночi у печерi помiж отар, настала пора Марiї родити. I ось десь опiвночi роздався плач i народила Марiя свого Первістка – Сина Людського. Люди, що теж ночували в печерi з Йосипом та Марiєю, взяли малюка, сповили Його одежею, яку заздалегідь приготовила Марiя, i поклали в ясла, з яких годували отари. Йосип із Марiєю дуже радiли, бо вони знали, що Немовля Бог послав їм для спасiння всього свiту.

Довкола мiста Вифлеєму були луги i пагорбки, на яких паслися отари овець. Пастухи стерегли їх цiлу нiч вiд хижих звiрiв i весь свiй час проводили в полi. Неподалiк вiд печери, де народився Iсус, пастухи теж пильнували на пасовищi свої отари.

Цiєї ж безтурботної ночi Ангел Господнiй з’явився серед пастухiв i розповiв їм радiсну новину, що сьогоднi у Давидовому мiстi Вифлеємі народився для нас Спаситель, Який є Христос Господь.

Зрадiли пастухи i побачили, що в цей час все навколо переповнилось яскравим, білосніжним, сяйвом, на небi з’явився великий ангельський хор, який звiщав радiсть i співав хвалу Богу: «Слава Богу, на небі й на землi спокiй, у людях добра воля!» (Лк. 2. 14).

Ангели вiдiйшли, славне сяйво зникло. Знову стало темно i тихо на чудових полях Вифлеєму.

Пастухи хутко зiбралися i пiшли у Вифлеєм до печери, щоб побачити i прославити Iсуса. Коли вони прийшли, то побачили у печері Марiю, Йосипа i Дитину, що в яслах лежала. Пастухи радісно прославили Ісуса, поздоровили батьків, розповіли про видіння.

На свiтанку пастухи i люди, що жили неподалiк, приготовили хатку для Марiї, Йосипа та Iсуса. Там вони жили багато днiв.

Потiм пастухи повернулися до своїх отар i продовжували хвалити й дякувати Богу за все, що бачили i чули. Вони розповiдали всiм про Цю Дитину, що народилася, i про те, що Господь їм сповiстив.

Ісус Христос народився за часів правління кесаря Августа, себто Римського імператора Октавіана Августа. Він правив Римською імперією з 27 року (за іншими даними, з 31 року) до Різдва Христового і до 14 року після Різдва Христового. Якраз Август велів зробити перепис населення, що й привело Йосипа з Марією у Вифлеєм. Народився Ісус Христос у День Сонця, який святкували язичники – це кожного 25 грудня. Були здогадки, що Ісус народився 20 травня, 6 – 10 січня, 25 – 28 березня. Однак, як правильно обчислив Іван Златоуст, Ісус Христос народився 25 грудня.

З 14 року до 37 року після Різдва Христового Римською імперією правив Тіберій. За його царювання Ісус проповідував, служачи Господу, і був розп’ятий. Пізніше Римською імперією правили Калігула (37 – 41 роки після Різдва Христового), Клавдій (41 – 54 роки після Різдва Христового), Нерон (54 – 68 роки після Різдва Христового), Гальба (68 – 69 роки після Різдва Христового), Отон (69 рік після Різдва Христового), Вітелій (69 рік після Різдва Христового), Веспасіан (69–79 роки після Різдва Христового). Із них за Клавдія був сильний голод, євреї були вигнані із Риму. За Нерона були сильні гоніння на християн; він розпорядився замучити апостолів Петра і Павла. За Веспасіана було придушене повстання юдеїв. Син Веспасіана Тит у 70 році після Різдва Христового зруйнував Єрусалимський храм.

У честь народження Спасителя нашого і Господа Ісуса Христа на небі засяяла Вифлеємська зірка. Щодо походження цієї зірки, то науковці стверджують, що справді в цей час на небі з’явилося небачене раніше небесне світило. Ця зірка, що засяяла на небі, могла бути зіркою, що з’являється на ньому через кожні 794 роки 4 місяці 12 днів. В цей час також могла з’явитися зірка, яка появляється на небі через кожні 1264 роки. Є ще зірка, що наближається до нашої Землі та з’являється на небі через кожні 317 років, й вона могла засяяти на Різдво Христове. Богослови стверджують, що люди й вчені мужі тих часів могли бачити Ангела Небесного у вигляді Вифлеємської зірки – небесного світила. Це найімовірніше твердження, бо зірка ця знаходилася чітко над Вифлеємом. З якого б боку люди не підходили до Вифлеєму, то зірка показувала їм місце, де народилося Малятко Боже – Ісус Христос.

Всі ці події прекрасно змальовує і віддзеркалює українська народна колядка «Нова радість стала»: