Статтi

Священик, котрий не перестав бути священиком


Священик, котрий не перестав бути священиком

Бачити священика у церкві – це звично і правильно. Бачити священика біля церкви, в якій і двері закриті і людей довкола немає – це вже привертає увагу і спонукає до думки: що то щось сталось? Хіба може щось статися із священиком дивного? У них все просто: служать Богу всюди і повсякчас.

Жінка, котра мала ключі від церкви, затрималась вдома і відповідно із запізненням прийшла до церкви. Біля дверей храму побачила священика, котрий стояв обернений обличчям до дверей і щось шептав.
Підійшовши до дверей, жінка покірно попросила вибачення, що затрималась і змусила священика чекати.Добрі очі поглянули ласкаво на жінку, а потім рука повільно потягнулась до губ, які поцілували чотки. Отець духовний підморгнув і тихо промовив: "Все добре. Не турбуйтеся. Я ні на кого не чекав. Це Бог на нас завжди чекає. І врешті нам, священикам, завжди є чим зайнятися. Духовні жертви можемо приносити і в храмі, і поза храмом.”

Жінка була здивована такою відповіддю, адже вона ще пам’ятала одного священика, який часто акцентував: "я священик тоді, коли є біля престолу, а так, я є проста людина”. Вона хотіла щось у відповідь заперечити, але в глибині серця відчувала, котра відповідь є дійсно правильною.
Одного дня вона побачила священика на зупинці. Він стояв дивився в далечінь, очікував автобуса і його уста щось тихо шептали. Вона поглянула на людей, які теж стояли і чекали на свій автобус. І тільки вона знала, що зараз у цій життєвій суматосі відбувається тихе принесення духовної жертви священиком, котрий не перестав бути священиком, не перестав нести благословення, не перестав священодіяти.