Статтi

Що Ісус запостив би на своїй сторінці?


Що Ісус запостив би на своїй сторінці?

Як виглядала б сторінка Ісуса у Facebook чи Instagram? Як думаєте, розмістив би Він у свій профіль селфі або виставив би групове фото зі своїми учнями з тегом #командамрії? Та й взагалі, чи користувався б Ісус соцмережами?

Подібні розмови можуть здаватися смішними, але якщо Біблія говорить нам, щоб ми „були послідовниками Христа" (1 Коринтян 11: 1), тож потрібно дослідити, як це застосовувати щодо нашої поведінки в соцмережах. Читаючи про життя Ісуса на землі, можемо уявити, бодай чотири варіанти того, як Ісус міг би вести свій акаунт.

Ісус не сперечався б постійно з усіма і про все

Бути агресивно всезнаючим, — це те, що притаманно багатьом із нас. Особливо в питаннях, які стосується християнства, церковних традицій Коментарі під багатьма християнськими статтями можуть підтвердити цей факт.  Ісус посилає Своїх учнів по двоє, щоб ділитися Євангелієм, але Він дає їм повчання:

„I як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших" (Матея 10:14).

У такий спосіб вчення зі Святої Книги може продовжувати поширюватися, і час не було витрачено на людей, метою яких є лише сіяти розбіжності.

Якщо ми застосовуватимемо ці настанови Ісуса в нашій поведінці онлайн сьогодні, то, можливо, тоді б нас по-іншому сприйматимуть. Нам не обов’язково відповідати на кожен коментар, із яким ми не згодні. Завжди має бути місце для здорових дебатів, але в дев’яти із десяти випадків — це місце не в полі для коментарів.

Ісус не ділився б Своїм фото зі словами: „Любиш? Став лайк і пиши АМИНЬ!"

Вам точно траплялися публікації з підписом: „Поділися цією публікацією, якщо хочеш отримати від Ісуса благословення" або щось схоже.

Такі „християнські" меми, зазвичай зображують Ісуса схожого на голлівудського актора, який обіцяє благословення всім за „подобається" і „поділитися".

Та Ісус ніколи б не маніпулював людьми і не змушував робити те, чого хотів від них. Він ніколи не тиснув на почуття провини, щоб люди „клюнули" на Його місію.

Ісус ніколи би не втримував людей за допомогою ультиматуму. А завойовував їх благодаттю.

Ісус не публікував би політичні пости, що викликають розбіжності

Ісус висловлював деякі думки, що викликають розбіжності. „Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого й ненавидь ворога свого. А я кажу вам: Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небі, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних" (Матея 5: 43-45)

Це справді сильно!   А як щодо цього?  „Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене" (Матея 10:37)

Ісус не пропагував теорії змови про те, яку релігію політичний лідер може або не може сповідувати. Також Він не виявляв неповаги до діючої влади, очорнюючи її на громадській платформі. Так, це може виглядати застарілим. Але Ісус значно більше дбав про цінності Царства Божого, аніж про земне. Коли фарисеї намагалися підловити Його на політичному спорі, Він повівся дуже достойно:

„Послали до нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб його впіймати на слові. Прийшли ті й кажуть до нього: „Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати?" Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: „Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив." Вони й принесли. І каже їм: „Чий це образ і напис?" — "Кесарів”, — ті йому відповідають. Тоді Ісус промовив до них: „Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові — що Боже." І вони дивувались йому." (Марка 12:13-17)

Тож і ми повинні запитувати себе, чи не занадто зосереджені на минущому і недостатньо на вічному?

Ісус публікував би лише те, що приносило б славу Його Отця     Це не означає, що Він публікував би лише вірші із Біблії або те, що всім подобалося би. А навпаки, розмови, в яких Він брав би участь онлайн, відбувалися б у любові. Він не вступав би в розмову з наміром завдати комусь шкоди або принизити.   У Біблії, коли Ісус жорстко викриває фарисеїв і називає їх зміями і єхиднами:

„ Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне! Самі не входите й не дозволяєте ввійти тим, які бажали б увійти. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що проходите море й землю, щоб придбати одного новонаверненого, і коли знайдете, то робите його гідним пекла, подвійно від вас гіршим. Горе вам, сліпі проводирі, що кажете: Хто клянеться храмом, то це нічого; а хто клянеться золотом храму, той винуватий. Нерозумні і сліпі! Що більше – золото чи храм, який освячує те золото? І хто клянеться жертовником, то це нічого; хто ж клянеться тим даром, що на ньому, той винуватий.

Сліпі! Що більше? Дар чи жертовник, який освячує той дар?Хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім тим, що на ньому. І хто клянеться храмом, той клянеться ним і тим, хто живе в ньому. І хто клянеться небом, той клянеться Божим престолом і тим, хто сидить на ньому.

Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а занедбуєте, що найважливіше в законі: справедливість, милосердя і віру. І те слід робити, і того не слід лишати.

Сліпі проводирі, що комара відціджуєте, а ковтаєте верблюда. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що очищаєте зверху чашу й миску, а всередині вони повні здирства та нездержливості. Сліпий фарисею! Очисть но спершу середину чаші й миски, щоб і назовні були чисті. Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що схожі на гроби побілені, які зверху гарними здаються, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечисти. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливі, а всередині ви сповнені лицемірства й беззаконня.

Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, що будуєте гроби пророків та оздоблюєте нагробники праведних, і виговорюєте: Якби ми жили за батьків наших, ми не були б причетні з ними крові пророчої. Ви, таким чином, самі признаєтесь, що ви сини тих, які пророків убивали. Доповнюйте й ви мірку батьків ваших!

Змії, гадюче поріддя! Як можете ви уникнути пекельного засуду? Тому то посилаю до вас пророків, мудреців і книжників. Ви деяких з них уб’єте й розіпнете, а деяких бичуватимете в ваших синагогах і гонитимете з міста в місто, щоб таким чином упала на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крові праведного Авеля до крові Захарії, сина Варахії, якого ви вбили між святинею і жертовником.

Істинно кажу вам: Усе це впаде на цей рід! Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як квочка збирає курчат своїх під крила, – але ви не бажали!" (Матея 23: 13-36).

Одразу ж супроводжує це виразом Своєї любові і бажанням їх врятувати. Він не змагався в тому, хто кого перекричить, але говорив із любов’ю і істиною, і таким чином віддавав славу Свого Отця.Ми ніколи не дізнаємося, вступав би Ісус в спортивні дебати онлайн або просто публікував би фотографії симпатичних котиків і собачок, які роблять щось смішне. Але, все одно, нам слід дивитися на життя Ісуса і формувати свою поведінку онлайн таким способом, щоб це приносило йому славу. Нам слід прислухатися до повчанням, яке у Колосян 3:17:

„ І все, що б ви тільки говорили й робили, – все чиніть в ім’я Господа Ісуса, дякуючи Богові Отцеві через нього."    І переконатися: що б ми не робили, словом або вчинком (і що б ми не публікували — довгі богословські постулати або смішні меми), ми робимо це в ім’я нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.