Статтi

Не сповідався за багато років: що робити?


Не сповідався за багато років: що робити?

Сповідь – це очищення. Сповідь – це Таїнство. Сповідь – це духовний подвиг, що вимагає систематичності.

Однак нерідко християни відходять від дотримання Господніх настанов і не навідуються до сповідальні довгими роками. Комусь здається, що сповідь потрібна, коли відчуваєш тягар на душі, інші відчувають невпевненість або бояться реакції священика через таку тривалу відсутність.

Тоді справжня вартість і сенс Таїнства втрачаються, бо ж християни забувають, що головна мета сповіді – стати на крок ближче до Бога, почути його слово, отримати пораду, настанову та, зрештою, покуту. Священик – тільки посередник між християнином і Господом.

Християнин має приймати Кров і Тіло Христа щоразу, як відвідує Службу Божу. Принаймні раз у тиждень, у неділю повинен приступити до Причастя. Це Божа Благодать, тому нехтувати нею, перебуваючи у храмі – щонайменше нерозумно. Тільки регулярна участь у Святій Євхаристії може зробити людину вірним виконавцем Божої Волі, Служителем Найвищої Істини.

Сповідь перед Причастям – це не тільки благочестива традиція, а й чудова нагода зробити «роботу над помилками» і в духовному, і у світському житті.

Позбутись від невпевненості перед Сповіддю, навіть якщо ви не приступали до Таїнства дуже довго, допоможуть ці поради:

Іспит совісті.  До Сповіді треба приготуватися: ретельно осмислити всі гріхи, що вчинив за тривалий час. За необхідності записати на аркуші паперу. Його можна використовувати на Таїнстві.

Не обходиться без труднощів: зазвичай ми пам’ятаємо «великі» гріхи, а ті, що здаються нам менш суттєвими, не згадуємо. Однак то пастка диявола: найбільший гріх – гординя, що переконує людину у власному всевладді – нерідко залишається непоміченим.

Не бійтеся налякати священика.  Повірте, богослужителям вже доводилося чути вражаючі списки  і не раз. Отець добре знає Святе Письмо – навряд чи вам вдасться назвати вчинки, про які священик дізнався би вперше.

Якщо ви не назвете свого гріха, прощення отримати не вдасться – зате дістанете нагоду «збагатитися» ще одним гріхом – замовчуванням лихого вчинку на Сповіді.

Ознайомтеся з розкладом проведення Таїнства Сповіді у храмі або домовтеся із священиком особисто.  Сповідь після тривалої перерви вимагає більшої зосередженості і уваги, ніж зазвичай. Тому краще призначити сповідь в індивідуальному порядку або прийти до церкви у спеціально відведені години.

Уточнення – не зайві.  Приступаючи до Сповіді, ви можете звернутися до священика і сказати: «Отче, це перша моя сповідь за 5 років. Ось мої гріхи: …»

Не кваптеся і зосереджуйтеся на кожному вчинку, про який жалкуєте. Пам’ятайте, що немає великих і малих гріхів: кожен проступок – то крок проти Бога.

Після сповіді – покута.  Мета священика – провести християнина на праведний шлях духовних пошуків. Для цього після сповіді отець призначає «покуту» (епітимію) – це може бути перелік молитов або певна дія, що її необхідно виконати, аби отримати прощення за конкретний гріх.

Подякуйте Богу за цю благодать.  Нерозкаяяний гріх – стіна між людиною і Господом. Таїнство сповіді – руйнування цієї стіни; ліки для душі.