Статтi

Неділя свв. Отців Першого Вселенського Собору


Неділя свв. Отців Першого Вселенського Собору

Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє. (Ів. 17, 6)– Христос з’єднав людину з Богом і відкрив їй Правду. Зберегти та передавати цю Правду поручив не одній людині, а спільноті Церкви, яка і виконує сьогодні дану їй місію,  починаючи від Апостолів.  

Коли Господь провістив заснування своєї Церкви, то сказав про неї наступні слова: «…пекельні ворота її не подолають» (Мт. 16, 18). З цих слів можна зрозуміти, що диявол буде намагатися її подолати, а отже воюватиме з нею. В перші три століття намагався подолати знищивши просто фізично, та Церква вистояла. Після цього ворог людського роду дещо змінює свої методи і вирішує діяти набагато підступніше та тихіше  - просто знищити Церкву зсередини. Для цього намагається викривити правдиве вчення Церкви, немовби ввести отруту в саме тіло, тобто Церкву. Зустрівшись з такими обставинами, спільнота Христових вірних одразу реагує на них. Такою реакцією стають Собори – зібрання Церкви, які є певним засобом, для перевірки, чи не прокрадаються в її середину фальшиві вчення.

Про перший такий Собор, як засіб вирішення непорозумінь та пошуку відповідей на запитання, читаємо вже в Книзі Діянь Апостолів (15, 1-29).

Першим Собором, який згодом стали називати Вселенським, став Собор зібраний у Нікеї в 325 році. Причиною до скликання цього Собору було вчення Александрійського священика Арія, яке в суті можна звести до наступного – був час коли Сина не було, а отже Він не рівний Отцю. Таке вчення стало поширюватися в Церкві і діяло як отрута. Необхідна була реакція, так як багато були зведені такою наукою. Довго збирався Собор, багато на ньому говорилося і багато сперечалися. Церква дала протиотруту, яка містилася в слові єдиносущний – Христос є однієї і тієї ж сутності (природи) з Отцем, а отже і рівний з Ним.

У Богослуженнях Неділі Отців Нікейського Собору Церква з вдячністю звертається до безпосередніх учасників Собору:

Собор святих Отців, зібраний з усіх сторін вселенної, навчив про одне єство й природу Отця і Сина, і Святого Духа, і ясно передав Церкві богословське таїнство. Тому, з вірою вихваляючи й ублажаючи їх, кажемо: О, божественний полче, богословні лицарі Господнього ополчення, осяйне сузір'я духовних обріїв, непорушні стовпи таїнственного Сіону, мирозапашні квіти раю, щирозлотні уста Бога Слова, Нікейська похвало, прикрасо вселенної! Моліться ревно за душі наші. (Хвалитні стихири на Утрені)

Перший Вселенський Собор дає нам зрозуміти – істина віра не може бути дана комусь окремому чи ізольовано, вона є дана усій спільноті Церкви, а кожен з нас стає співпричасником цієї віри.