Статтi

Зіслання Святого Духа


Зіслання Святого Духа

У свято П'ятидесятниці згадується і прославляється Зішестя на апостолів Святого Духа у вигляді вогненних язиків.

Свою назву це свято отримало тому, що ця подія відбулася під час старозавітнього свята П'ятидесятниці, яке відзначалося після іудейської Пасхи в 50-й день. Також це свято називають  Днем Святої Трійці. Це пояснюється тим, що Зішестям Святого Духа на апостолів прославилась третя Особа Пресвятої Трійці і підтвердилось вчення Господа Ісуса Христа про Триєдиність Божу.
П'ятидесятницю євреї називають «Шавуот» і почитають як одне із найбільших свят. Цього дня згадується дарування Синайського Закону (Тори), отриманого ними через 50 днів після виходу їх з єгипетської неволі. Це свято було (та і залишається досьогодні) урочистим і радісним.

О третій годині в Сіонській світлиці (Дії 1, 13), де перебували після Вознесіння Христа в постійній молитві апостоли та Марія, Мати Ісуса, раптово почувся шум з небес, який наповнив весь дім і був чутний далеко за його межами. В повітрі з'явилося безліч вогненних язиків, вони на мить опустилися на голови апостолів і лише світили, але не палили. Разом з цими зовнішніми явищами відбулося і внутрішнє, в душах апостолів - "наповнилися всі Духа Святого". І в такий спосіб Дух Святий назавжди наповнив Собою душі апостолів та інших віруючих у Христа. Іншими словами, тоді і почало сповнюватися те старозавітнє провіщення, в якому Господь урочисто пообіцяв, що "виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старшим вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння" (Йоїл 2, 28).

Будучи безтілесним, Святий Дух обрав чуттєве знамення, щоб тим відчутніше явити Свою присутність. "Бо, - навчає св. Григорій Богослов, - як Син Божий з'явився на землі, то і Духу Святому належало з'явитися". 
Як тільки вогонь Божественний запалав в душах апостолів, вони піднесли до неба слово хвали і подяки Господу за Його благодіяння для роду людського. І кожен з облагодатнених почав говорити на якій-небудь, до цих пір йому невідомій, мові й, передусім, тієї країни, де він ніколи не був. Це знання для апостолів було даром Духа Святого, необхідним, зокрема, для розповсюдження Євангельської Істини в усьому світі, серед усіх народів і націй, рас і племен.

Тим часом, шум з неба привернув до Сіонської світлиці безліч іудеїв та прозелітів. Вони були вражені несподіваним для них явищем: учні Христові, переважно, галілеяни за походженням, люди, здебільшого, малоосвічені, раптом заговорили іншими, в т. ч. іноземними, мовами. І хоча надзвичайно різноманітною була юрба присутніх за походженням і мовою, проте, кожен чув якогось одного проповідника, який прославляв Бога мовою його країни. Здивування багатьох перейшло в жах, але знайшлися і такі, які, "насміхаючись, говорили", що апостоли, мовляв, "напилися солодкого вина" (Дії 2, 13).

Тоді св. апостол Петро виголосив свою першу публічну проповідь. В якій вказав на славну подію, що сталася цього дня, - на виконання стародавніх пророцтв і, зокрема, пророка Йоїля. Й, відповідно, завершення тієї великої справи Божого прощення, порятунку та зцілення людей, яку здійснив та утвердив на землі - і далі доручив вершити Своїй Новозавітній Церкві - розп'ятий і воскреслий Господь Ісус Христос. Проста і коротка була перша християнська проповідь, але оскільки устами апостола Петра віщав Дух Святий, ці слова його проникли й заполонили серця й уми слухачів і перемогли їхні сумніви і завзятість.

Вислухавши його, "вони розжалобились серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: Що нам робити, браття?" "Покайтеся, і нехай хреститься кожен із вас в ім'я Ісуса Христа для прощення гріхів, і дара Святого Духа", - відповідав їм Петро. Після цього "охоче прийняли слово" і негайно покаялися, увірували, хрестилися, і до Церкви Христової "приєдналося в той день душ близько трьох тисяч" (Дії 2, 37-41). Так, повним торжеством і тріумфом Божого Святого Духа над невіруючими  завершилася ця подія.

Триразово Ісус Христос дарував учням Духа Святого: спочатку через  страждання - неявно (Мт.10, 20); після Воскресіння через подих - виразніше (Ін.20, 22); а от нині - разом з Богом Отцем послав Його істотно і дуже наочно й переконливо. І таким чином стали вельми й особливо реальними і дієвими звернені до них, а також, загалом, і до всіх - дійсно духовно "народжених згори" (Ін.3, 3,7) і боговідданих, практикуючих християн, зокрема, такі слова Ісуса: "ось даю вам владу наступати на змій і скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам" (Лк.10, 19). Або теж саме, за напоученням св. апостола Якова, "отже, покоріться Богові та [відважно й рішуче] противтеся дияволові, і він утече від вас" (Як.4, 7). І, в результаті, "тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над [нечестивими і] беззаконними бачити" (Пс.90, 8).

Свято Святої Трійці встановлено апостолами. Після дня Зішестя Святого Духа вони почали щорічно по особливому святкувати День П'ятидесятниці і заповідали згадувати цю подію всім християнам (1Кор.16, 8; Дії 20, 16). Свята Церква підносить загальне славослів'я Пресвятої Трійці і вселяє нам, щоб ми оспівували "Безначальнаго Отця, і Собезначальнаго Сина, і Сопрісносущного і Пресвятого Духа" - "Трійцю Єдиносущну, Рівносильну і безначальну".

В IV столітті святим Василієм Великим були складені уклінні молитви, що читаються донині під час святкової вечірні. Щоб зберегти віруючих в побожному стані і зробити їх здатними, за прикладом апостолів, до скоєння колінопреклонінь і молитов на честь Святого Духа, до гідного прийняття безцінних дарів благодаті Божої, вечірню покладено проводити слідом за літургією.
На Трійцю в Україні (та й не тільки) прийнято прикрашати храми й собори, різні будинки та власні оселі гілками дерев, травою і квітами. Так святкувала П'ятидесятницю Церква Старозавітня; так, ймовірно, була прикрашена і Сіонська світлиця в той благословенний день.

П’ятдесятого дня - після Свого славного Воскресіння - Господь Ісус зіслав Святого Духа на Апостолів і Марію, які перебували на молитві у Горниці (Вечірнику). Так сповнилася обітниця Христа: «Як прийде Утішитель, Якого зішлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця походить, то Він і свідчитиме за Мене» (Ін.15, 26). У день П’ятидесятниці Христова Церква, оживлена і проваджена Святим Духом, розпочала проповідування і реалізацію Доброї Новини про прощення гріхів і спасіння, відродження, зцілення і Царство Боже для всіх народів і племен, починаючи від Єрусалиму і всієї, загалом, Святої Землі - "та аж до останнього краю землі" (Дії 1, 8).

І в тих живих християнських спільнотах і громадах, де в тому часі пильнували та й нині - і саме для ефективної й успішної "проповіді Євангелія всьому творінню" - пильнують і належно дбають про постійне утвердження, зростання та віднову своїх членів у дарах і плодах духовних, як наголошував Сам Христос, цих - правдиво й активно "віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм [бо перебуватимуть під могутнім Божим захистом і покровом]; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові" (Мк.16, 15,17,18). 

При цьому дуже важливо й нагально, аби всі християни, згідно волі й бажання Ісуса, висловлених Ним в Його Архиєрейській молитві до Бога Отця,"щоб усі були єдине" і "щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів [і увірував] світ, що Ти [Отче] послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене" (Ін.17, 21,23). "Увірував" і таким чином спасся.

Зіслання Святого Духа – одне з найважливіших християнських свят в усьому літургійному році. Воно остаточно утверджує і сповняє діло Воскреслого Спасителя. Який не тільки - на cлужінні Господу і людям та твердій і незламній вірі й довірі Своїх учнів і послідовників (й, зокрема, у Божі об'явлення й обітниці) - заснував Новозавітню Церкву. А й довірив її опіці, натхненню й провадженню Святого Духа. Після рішення ельвірського синоду (306 р.), коли у Церкві було запроваджене окреме свято на честь Святого Духа, відзначення тривали не два дні, як зараз, а цілих сім. Синод у Сансі (1140 р.) дав нам глибоке визначення: «Святий Дух є душею світу».

У старозавітній традиції відповідником Зелених Свят було свято Шавуот (Хаг Матан Тора – день дарування Тори). Крім того, що цей день означав собою початок збору пшениці, він також відповідає старозавітньому рахунку: на 50-й день після виходу з єгипетського рабства вибраний народ наблизився до гори Синай, де Мойсей від Господа отримав заповіді і Його Закон. Цей рубіжний день для виходу з чужеземної неволі, пов’язаний із природним ритмом сільського господарства, став важливою віхою в Ізраїлі. Це - не тільки приношення хлібів. Дарування заповідей, створення Тори означало договір (завіт) Ізраїля з Богом – бути для Нього «царством священиків і святим народом». Вочевидь, Новий Ізраїль, яким є різнолика Церква Христова Сходу і Заходу, всі охрещені й правдиво навернені до Господа, мають участь у цій царській, священицькій та пророчій місії Христа - на підставі зісланого нам Святого Духа.

Відзначаючи це свято, яке ще називають днем народження Христової Церкви, варто не тільки дякувати Богові за Його Святого Духа, Яким Він провадить та повсякчас пробуджує й відновлює Свою Церкву і повчає кожного віруючого. А й пригадати нашу християнську гідність як «царства священиків».

Після Вознесіння Ісуса апостоли перебували в Єрусалимі, у Вечірнику, очікуючи «обітниці Отця». Тому в Католицькій Церкві прийнявся звичай новенни – дев’ятиденної молитви в очікуванні на свято Зіслання Святого Духа.

Це свято є виразно євангелізаційним, бо ж апостоли, які вийшли (разом із Самим Христом-людиною) із старозавітньої традиції, отримали у Святому Духові, поміж іншого, дар промовляння до людей різних мов. А потім (пор. Дії 10, 44-46) той самий Святий Дух зійшов на язичників під час проповіді Петра. Сам Святий Дух від початків Церкви свідчить, що Спасіння має бути проповідуване всім. Що воно ніяк не «застережене», як "авторське право" чи "приватний патент", для якоїсь окремої групи осіб. І що Новозавітня Церква, як, насамперед, містичне Тіло Христове, в якій присутні різні - дещо відмінні культурно-теологічні традиції східного і західного походження, деномінації та юрисдикції, є Вселенською. І, щонайперше, в їх спільному проповідуванні Слова Божого: від рідної хати - «та аж до останнього краю землі».

Інакше кажучи, "і буде проповідане це Євангеліє Царства [Божого] по всьому світу, на свідчення всім народам; і тоді прийде кінець [віку]! " (Мт.24, 14). І це, врешті-решт, станеться якраз тоді, як (також) оповідає й наголошує Господь, коли "ось, у ті дні й у той самий час, коли Я [достатньо] поверну полон Іуди і Єрусалима" (Йоїл 3, 1).Й тоді припиниться "потоптання Єрусалима язичниками" і, власне, "скінчаться часи язичників" (Лк.21, 24). Й до Божого"спасіння" остаточно "ввійде повна кількість язичників", разом з якими й "увесь Ізраїль спасеться" (Рим.11, 11,25,26). І, судячи з усього, цей благословенний час до нас наближається все більше й більше.

У східній традиції день Зіслання Святого Духа відзначається як свято Пресвятої Трійці. Римо-Католицька Церква виділяє окреме святкування на честь Третьої Особи Трійці – найбільш таємничої і малознаної, даючи своїм вірним нагоду більше замислитися про Духа, Його присутність, роль і значення в житті кожного християнина і всієї Церкви.