St Michael the Archangel

EnglishUkrainian
EnglishUkrainian
EnglishUkrainian

Weddings

ЧОМУ ШЛЮБ ТАКИЙ ВАЖЛИВИЙ ДЛЯ ХРИСТИЯН?

У свідомості сучасної людини дуже часто поняття шлюбу не завжди пов`язане з церковним таїнством. А частіше – зовсім відокремлене. Навіщо неодмінно брати шлюб у церкві?
Шлюб існує ще з часів створення світу: від самого початку «полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом» (Бут 2, 24). Особливість шлюбу охрещених чоловіка і жінки полягає в тому, що Ісус посідає особливе місце у їхніх стосунках: для них шлюб – це таїнство (ККЦ 1601). Церква порівнює союз чоловіка і жінки у шлюбі з любовним зв’язком між Христом і Його Церквою: «Чоловіки, любіть своїх дружин, як Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї» (Еф 5, 25).
Три важливі складові Таїнство Подружжя складається з трьох важливих елементів, або має три важливі характеристики: єдність, нерозривність та відкритість на народження дітей (ККЦ 1664). Це зв’язок між одним чоловіком і однією жінкою, які разом покликані до вірного й виняткового союзу. Коли шлюб укладено, він залишається нерозривним до смерті одного з подружжя. Як сказав Ісус, «Отже, що Бог поєднав, те людина хай не розлучає» (Мк 10, 9; див. Твіт 4.19). Християнський шлюб відкритий на народження дітей, та якщо хтось чи обидва з подружжя безплідні з причин, від них не залежних, діти не становлять особливої умови для повноти шлюбу.
Сімʼя як Церква Наречений і наречена вділяють одне одному таїнство Подружжя. Вони вступають в особисті та тривалі стосунки одне з одним перед Богом і представником Церкви, зазвичай пресвітером або дияконом, який потім благословляє подружню пару. Розпочавши своє публічне служіння на весіллі в Кані, Ісус засвідчив важливість подружнього життя. У сімʼї діти вперше вивчають і практикують віру, а тому сімʼя – це домашня Церква. Папа Йоан Павло II називав сімʼю «першою школою любові», оскільки саме тут діти навчаються найголовнішого – віддавати себе іншим. Сімʼя є «спільнотою благодаті й молитви, школою людських чеснот і християнської любові» (ККЦ 1666).

На все життя?

Шлюб має тривати до кінця твого життя. Але як можна бути впевненим у тому, що любов до твого чоловіка або твоєї жінки збережеться до самої смерті? По-перше, ти можеш бути певен: Бог допоможе тобі, бо Він є джерелом любові. По-друге, любов до іншої людини – це вибір, а не просто почуття. Саме лише почуття не може забезпечити тривалості шлюбу. Натомість зобов’язання любити одне одного, незважаючи ні на що, допомагає коханню не лише тривати, а й зростати з кожним роком.

Змішані шлюби

Існують приклади дуже щасливих змішаних шлюбів, де подружжя збагачують одне одного завдяки розбіжностям між ними. І все ж шлюб із християнином-некатоликом або з людиною, яка сповідує іншу релігію чи є атеїстом, може поставити перед тобою складний вибір: ситуації, які штовхатимуть тебе діяти всупереч самому собі й тому, у що ти всім серцем віриш. Спершу може здатися простим жити у змішаному шлюбі і не торкатися релігійних питань. Але існує небезпека того, що в певний момент одному з подружжя доведеться обирати між любов’ю до Бога та любов’ю до свого чоловіка або своєї дружини. Це нелюдський вибір! Така небезпека часто набуває конкретних рис із народженням дітей. У якій традиції або вірі їх виховувати? Під час укладення шлюбу католики обіцяють виховувати своїх дітей у католицькій вірі. Як мама і тато можуть пояснити, що вони не можуть дійти згоди в такому важливому питанні, як віра? Як вони
17 of 18
зможуть навчити своїх дітей налагоджувати особисті стосунки з Богом? Усі ці питання доведеться серйозно розглянути, перш ніж свідомо укладати змішаний шлюб. Основою для такого рішення завжди має бути молитва.

floral decorations, church, wedding-1265953.jpg

СКЛАДНІ ПИТАННЯ: ЧОМУ РОЗЛУЧЕННЯ У ЦЕРКВІ НЕМОЖЛИВЕ?

Інститут родини включає у себе й інститут подружжя. Канонічне право говорить, що подружній союз, посередництвом якого чоловік і жінка встановлюють між собою спільноту всього життя був піднятий Господом Христом в достоїнство Таїнства. Подружжя – це інститут (структура), союз, укладений подружньою згодою. Подружня згода робить цей союз нерозривним, нероздільним: двоє вирішують і до кінця свого життя бажають бути один із одним. І, напевно, проблема багатьох є у тому, що ця згода, яка укладається, береться чисто як момент укладення подружжя. Але ця згода є моментом на ціле життя – до кінця свого життя людина дає згоду бути з іншою людиною. Найважливіший аспект цього – благо (добро) подружжя на все життя. Канонічне право виключає розривність або розірвання цієї згоди (союзу), укладеного на все життя. Єдине, що дозволяє канонічне право у певний момент – це сепарація (відділення двох, коли є неможливим спільне життя, коли подружжя є у важких обставинах, і коли зцілити його неможливо). Сепарація – це життя порізну, самотньо, не утворюючи нових стосунків з іншою особою. У суспільному житті часто плутають питання розлучення і питання ануляції шлюбного зв’язку. Ануляція – поняття, яке звучить, як визнання (проголошення) подружнього зв’язку, як такого, що не відбувся. Коли на момент укладення шлюбу є певні перешкоди, і в судових процесах церква визнає, що такий шлюб був недійсним і не був сформованим. Розлучення в Церкві є неможливим. Ми говоримо про духовну печать Таїнства: двоє кладуть один на одному печать вірності, довіри, розвитку, зростання. І коли доходить до складних моментів, то не є можна сказати, що через кілька років ми розпізнали про неможливість подальшого життя. Саме Таїнство має в собі зміст дороги спасіння один для одного. Коли є розлучення цивільне, з часом люди входять у нові стосунки. Церква добре розуміє важкість і болісність таких моментів, але єдиною її відповіддю є – розлучення є неможливим, якщо цей союз між чоловіком і жінкою був укладений законно і був підтверджений, наповнений. Церква каже: ви маєте робити все, щоб цей союз був наповнений і тривав. В основі всього стоїть сутність Божого Письма і Божого об’явлення. Подружній Союз – це момент, який укладається між двома: не священник укладає цей союз, але двоє, які своєю згодою кажуть бути до кінця життя разом, і зобов’язуються допомагати один одному витримати у вірності, у подружній нерозривності до смерті бути «для тебе життям, родиною, і підтримкою». Коли є вкрай складні моменти, є можлива сепарація (роздільне проживання), але не є можливим розлучення.

ЯК БУТИ ГІДНИМ ЧОЛОВІКОМ, НАСЛІДУЮЧИ ВООЗА

Якщо ви будете шукати в Святому Письмі приклади благочестивого шлюбу, то, мабуть, здивуєтеся, наскільки вони нечисленні. Навіть у житті пар, блискучих у деяких стосунках (наприклад, Якова та Рахілі, Авраама та Сари, Давида та Авігеї), були помилки чи провали.
Біблія пропонує нам безліч настанов, які стосуються сімейного життя, але дуже мало реальних сімей, які ми могли б наслідувати. Тим прекрасніше виявляється любов, подібна до тієї, що була у Вооза і Рут. Чи заслуговує хоч одна зі сімей, описаних у Біблії, більшого схвалення, ніж ці, що на коротку мить з’явилися нам, — праведний син Юди та його моавітська наречена?
Коли Вооз виявив свою майбутню дружину, що в темряві ночі лежала біля його ніг на підлозі приміщення для молотьби, він сказав: «Тож, моя доню, не бійся: я вчиню для тебе все, що мені скажеш, бо всі люди в місті знають, що ти чесна жінка» (Рути 3:11). Своєю гарячою відданістю, своєю трепетною сміливістю, своєю довірою Богу і своєю смиренною ініціативою Рут показала себе жінкою гідною (у Синодальному перекладі «добродійною») ― гідною як поваги та захоплення, так і вірного чоловіка.
Однак, простежуючи заслуги Рут, ми зустрічаємо чоловіка, який не поступається їй у гідності. Чоловіка, якому могла б довіритися, і за ким могла б наслідувати така жінка, як вона.

Вибираючи для побачення дуби

Так ось, представляючи Рут і Вооза як зразкових нареченого і наречену, слід зазначити, що у нас є всього п’ять віршів, що описують те, яким насправді було їхнє спільне сімейне життя: «І взяв Вооз Руту й вона стала йому за жінку. І ввійшов до неї, і Господь дав їй зачаття, й вона породила сина. Жінки ж Ноемі казали: “Благословен Господь, що дав тобі сьогодні викупителя, який збереже твоє ім’я в Ізраїлі!» (Рути 4:13-17). І тим не менш, ця стислість може дивним чином підкреслити уроки їхнього кохання для сучасності ― звичайно, і для сімейного життя теж, але більшою мірою для тих, хто зустрічається, прагнучи створити сім’ю. Завдяки тому, що ми бачили в них ще до шлюбу, можна багато припускати про те, якими Рут і Вооз стали в сімейному житті.
Святе Письмо представляє Вооза і Рут як чоловіка і жінку, гідних укласти з ними завіт до кінця життя, як тих, кого побажала би собі в супутники будь-яка благочестива людина. Їхня любов нагадує нам про суттєву, хоч і непопулярну, мудрість: те, якою є наша половинка до шлюбу, значною мірою визначає те, якою вона буде у шлюбі. Багато хто безрозсудно одружується з негідними чоловіком або жінкою, сподіваючись, що біля вівтаря вони якимось чином стануть гідними. Мудрі ж знають, що шлюбні обітниці самі по собі неспроможні змінити характеру людини.
Дуби виростають із жолудів ― не з колючок. Ніхто з нас, вступаючи в шлюб, не має тих переваг, які ми матимемо після багатьох років сімейного життя, і декого, негідного подружжя Бог абсолютно змінить після того, як вони одружаться. Але, загалом, негідний хлопець виявиться негідним чоловіком, і негідна дівчина ― негідною дружиною. І хоча Бог іноді може чудесним чином виростити дуб на землі, що поросла терням, нам не слід одружуватися з терном і очікувати, що Бог створить з нього жолудь: гідного чоловіка або гідну жінку, Рут або Вооза.
Завдяки чому Вооз став чоловіком, гідним такої жінки, як Рут?

Воістину гідний чоловік

Перша наша зустріч із Воозом готує нас до того, якою людиною він виявиться: «А був у Ноеми родич, з чоловічого боку, на ім’я Вооз, із роду Елімелеха, чоловік значний та заможний» (Рути 2:1).
11 of 18
Ще до того, як Рут і Вооз побачать один одного, ми дізнаємося, що ця людина гідна ― гідна довіри та поваги. Він поведеться благородно за будь-яких обставин, дбатиме про тих, хто йому довірився, і захищатиме слабких. Він не скористається своїм багатством і впливом заради себелюбної та гріховної наживи чи задоволень.
Тому що по-справжньому гідний чоловік однаково гідний, як у таємному місці, так і там, де його бачать інші, і таким чоловіком був Вооз.

Чоловік захищає

Насамперед, гідність Вооза полягає в тому, як він дбає про Рут, — слабку вдову, що перебуває далеко від дому, — навіть коли в цьому для нього немає жодної вигоди. Зустрівши її в полі, він каже: «Сказав Вооз до Рути: “Слухай, лишень, небого! Не ходи збирати на інше поле й не переходь звідси; зостанься тутечки з моїми дівчатами. Дивись, де вони жнуть, та й ходи за ними. Я звелів моїм наймитам, щоб тебе не чіпали. А як захочеш пити, то підеш до глеків та й нап’єшся, що зачерпнуть наймити”» (Рути 2:8-9).
Зустрівшись із нею, він відразу ж узяв на себе відповідальність за її благополуччя. Він подбав, наскільки це було в його силах, щоб ніхто не завдав їй шкоди. Він не чекав якоїсь події в полі, але першим пішов до своїх людей і наказав їм не чіпати її. Хороші чоловіки досить пильні і можуть передбачити те, що загрожує тим, хто перебуває під їхньою опікою. Вони також досить сміливі, щоб усунути ці загрози.
Отже, чи захищають жінок чоловіки, з якими хочете зустрічатися чи створювати сім’ю? Чи бачили ви, як вони активно оберігать жінок, особливо самотніх, від небезпек та усіляких образ? Так, у період залицяння чоловік продемонструє цю гідність, якщо зрозуміло висловить свої наміри та свій інтерес (або повідомить про їхню відсутність), замість того, щоб дозволяти собі флірт та двозначності. А може, він залишає за собою слід зі збентежених і розбитих сердець?

Чоловік забезпечує

Готовність Вооза захищати тісно пов’язані з способом життя забезпечувача. Чоловіки, які добре захищають і забезпечують дружину у шлюбі, забезпечують і захищають та інших, які не належать до їхньої сім’ї.
«Сказав Вооз до Рути: “Слухай, лишень, небого! Не ходи збирати на інше поле й не переходь звідси; зостанься тутечки з моїми дівчатами. Дивись, де вони жнуть, та й ходи за ними. Я звелів моїм наймитам, щоб тебе не чіпали. А як захочеш пити, то підеш до глеків та й нап’єшся, що зачерпнуть наймити.”» (Рути 2:8 -9). Він побачив голодну жінку і подбав про те, щоб вона мала, що поїсти. Він побачив жінку, яка мучилася спрагою, і подбав про те, щоб вона надміру мала, що попити. Він, на відміну багатьох інших чоловіків, не проігнорував помічену потребу, не припустив, що хтось інший про це подбає, не став виправдовуватися, що йому самому не вистачає, але охоче і швидко взявся за забезпечення.
Але сьогодні є не так багато самотніх жінок, змушених збирати колоски на чиємусь полі, щоб забезпечити собі черговий прийом їжі. Чи означає це, що ця якість Вооза є недоречною в наші дні? Звичайно, ні. Достойний чоловік ― це чоловік, який забезпечує у будь-яких обставинах. Він помічає і передбачає потреби, притаманні тієї ситуації, де він перебуває. Спостерігаючи за чоловіком, з яким ви могли б одружитися, чи бачите ви, як він щедро дарує час, гроші, працю, увагу у відповідь на потреби тих, хто його оточує? А може, складається враження, що він робить стільки, скільки потрібно йому самому?
Чи така він людина, що не тільки заробить достатньо грошей, щоб на столі була їжа (що важливо), але й виявить сталість (нехай навіть вона буде недосконалою) в тому, щоб забезпечувати вас і вашу сім’ю за
12 of 18
допомогою молитви, вислуховування, ефективного планування та спілкування, навчання та дисциплінування дітей, а також, відкриваючи з вами Боже Слово. Чи така він людина, що забезпечує з радістю, за розташуванням оновленого серця, а не вимушено чи з небажанням?

Добрий чоловік

Турбота і заступництво, які Вооз продемонстрував стосовно Рут, були виразом його надзвичайної доброти. Почувши, як Вооз прийняв Рут, що збирала колоски на його полі, Ноема каже: «Сказала Ноема своїй невістці: “Благословен він Господом, що не відказує своєї милости ні живим, ні мертвим!” Далі додала: “Цей чоловік нам близький родич, він один з наших однорідних”» (Рути 2:20).
Тоді, як і сьогодні, його доброта разюче відрізняла його від багатьох інших чоловіків, що оточували його. Людей не дивувало те, що чоловіки були егоїстичними чи грубими, або те, що вони використовували жінок у своїх інтересах (інакше навіщо Воозу довелося б наказувати своїм слугам не чіпати Рут?) Але Вооз був не таким. Він був досить сильним, щоб забезпечувати, досить міцним, щоб захищати, але також і добрим, щоб дбати, жертвувати і любити. Хороші чоловіки настільки ж добрі, як сильні, відважні і працьовиті.
Павло каже, що раб Господа повинен «слузі ж Господньому слід бути не сварливим, а до всіх привітним, здібним навчати, терпеливим» (2 Тимотея 2:24). Він має бути добрим, бо так говорить Бог, і це правда, але також і тому, що він сам потрапив під водоспад Божої благості (Ефесян 2:7). Доброта є сутністю чоловіків Божих, бо вони знають, що було б з ними без Його благості. Наші друзі вчинили мудро, обравши девізом для свого весілля наступний текст: «Будьте, натомість, добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному, як Бог у Христі вам. простив» (Ефесян 4:32).
Чи здатний чоловік, за якого ви, можливо, вийдете заміж, з Божою допомогою та з Його милості, виявити такі доброту, співчуття та прощення? Чи впокорила і чи пом’якшила його Божа неймовірна доброта?

Чоловік-викупитель

Гідність Вооза, як будь-якого іншого чоловіка, є відображенням. Слава Вооза ― це відображення сяйва Сина, Христа, Який одного разу викупить Свою наречену.
Звернувшись до Вооза, Рут сказала: «Я Рута, твоя слугиня; простягни полу твоєї одежі над твоєю слугинею, бо ти – родич» (Рути 3:9). У той час в Ізраїлі «родич-викупитель» був родичем, який звільняв члена сім’ї з рабства або викуповував землю, яку збіднілі люди продавали або віддавали на сплату боргу (Левіт 25:23, 47-49). Вооз не був найближчим спокутником, але він був першим, хто був готовий одружитися з вдовою і зберегти спадкову лінію її чоловіка (Рути 4:5-6).
Отже, Вооз каже: «Та й Руту, моавитянку, Махлонову жінку, беру собі за жінку, щоб зберегти ім’я померлого за його спадкоємством і щоб не зникло ім’я померлого з-поміж його братів та з-поміж громади рідного міста. Ви нині свідки тому!”» (Рути 4:10). Він звільнив її від горя та бідності, проілюструвавши те, як із часом Христос звільнить таких грішників, як ми, від набагато гіршої долі. Достойний Вооз повстав, щоб виконати припис, який Павло одного разу дасть кожному чоловікові-християнину:
«Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву й видав себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом, щоб появити собі Церкву славну, без плями чи зморшки або чогось подібного, але щоб була свята й непорочна.» (Ефесян 5:25-27).

Союз, що дарує благословення

Як це трапляється з будь-яким гарним шлюбом, благословенний союз Вооза і Рут майже відразу починає виливати благословення на інших. Першим став їхній син Овід: «І взяв Вооз Руту й вона стала йому за жінку. І ввійшов до неї, і Господь дав їй зачаття, й вона породила сина» (Рути 4:13). Ми мало знаємо про життя Овіда, але я можу лише уявити, наскільки безмірно благословенний той, кого виховують такі батько і мати.
Однак ми цілком можемо побачити, як їхній шлюб став благословенням для свекрухи Рут: «Жінки ж Ноемі казали: “Благословен Господь, що дав тобі сьогодні викупителя, який збереже твоє ім’я в Ізраїлі! Він буде втіхою й підтримкою твоєю на старості літ, бож породила його твоя невістка, що тебе любить і лучча для тебе від сімох синів.”» (Рути 4:14-15). Адже коли Ноема прибула до Віфлеєму, вона говорила: «Не звіть мене Ноема, звіть мене Мара, бо Всемогутній послав на мене велике горе» (Рути 1:20). Але завдяки Рут і Воозу, її плач звернувся у веселість. Смерть і безвихідь поступилися місцем нового життя і надії. За допомогою цього здорового, багатого шлюбу Господь із надлишком повернув їй те, що забрав.
Але найважливіше те, що плід і благословення їхньої любові поширилися набагато далі і ширше. «Сусідки ж дали йому ім’я, говоривши: “Ноемі родився син!” І назвали йому ім’я Овид. Він став батьком Єссея, що був батьком Давида» (Рути 4:17), а через Давида нам сьогодні відомий Христос. Той спокутник став батьком Викупителя, Чиї крила тягнуться над народами. Їхній союз згодом дав насіння, яке розтоптало голову змія: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту”» (Буття 3:15). І хоча наша вірність у шлюбі не призведе до народження ще однієї месії, але ми все ж таки можемо породжувати і поширювати спокуту, зцілення та любов, які придбав для нас наш Викупитель.
Отже, якщо ви прагнете створити сім’ю, шукайте чоловіка, який допоможе вам збудувати благословенний шлюб, який буде настільки щасливим у Богові, що з нього виливатимуться відповіді на потреби інших.

ЯК БУТИ ГІДНОЮ ДРУЖИНОЮ, НАСЛІДУЮЧИ ОСОБЛИВИЙ ПРИКЛАД РУТ

Вона знала, що перший крок зазвичай робить чоловік. Вона знала, що її вчинок може здатися щонайменше підозрілим, а можливо, і скандальним. Вона знала, що можуть казати інші люди. Знала вона і про те, як багато може втратити (адже, зрештою, вона вже втрачала). І все-таки, ось вона, Рута, лежить у темряві, ― вразлива, довірлива, смілива, ― безмовно чекаючи біля ніг чоловіка, який може прокинутися будь-якої миті.
Навіть у наше століття рівноправності дивний і хоробрий вчинок Рути тієї ночі може змусити багатьох із нас зазнати дискомфорту.
«А попоївши та випивши, розвеселився серцем Вооз, і пішов він та й ліг собі спати край копиці. Вона ж піді йшла тихенько, відкрила його ноги та й лягла там» (Рути 3:7).
Таким чином Рут просила Вооза зробити її дружиною. Але чому вона попросила так? Хіба не було іншого способу?
Все може бути. Але Бог у Своїй мудрості вирішив поєднати цього чоловіка з цією жінкою таким незвичайним чином. І, якщо ми зупинимося і придивимося уважніше, то дивність цієї події, по суті, лишезробить очевиднішою красу їхнього кохання. Ця незручна ситуація підкреслює те, що Вооз був гідним чоловіком, а Рут — гідною дружиною.


Достойна жінка

Хоча те, що Рут лягла поруч із Воозом, коли він спав, і може здатися справою ганебною, але, мабуть, в очах Бога її вчинок є чесним і чистим. Тому що з усіх сприятливих вражень про Рут, які ми отримуємо у чотирьох розділах, «гідною жінкою» її називають лише одного разу. І це відбувається саме тут, у момент найбільшої вразливості. Пізнавши її в темряві і підтримавши її скромну і смиренну ініціативу, Вооз каже їй:
«Тож, моя доню, не бійся: я вчиню для тебе все, що мені скажеш, бо всі люди в місті знають, що ти чесна жінка» (Рути 3:11).
Достойна, коли її чоловік помер; гідна, коли її свекруха залишилася сама; гідна у чужій землі; гідна, коли довгими днями працювала на полях; гідна навіть тут, у темряві, на підлозі приміщення для молотьби, що чекає біля ніг бажаного чоловіка. По-справжньому гідна жінка однаково гідна як у таємному місці, так і там, де її бачать інші, і такою жінкою була Рут.
Так що ж виділяє Рут як гідну дружину, звичайно ж, для Вооза, але що набагато важливіше і в Божих очах?

Вірна жінка

Історія гідності Рути починається з її дивовижної відданості.
Її свекруха Ноема втратила чоловіка та двох синів, у тому числі й чоловіка Рут. Розуміючи, яким похмурим стало їхнє майбутнє, Ноема спробувала переконати двох своїх невісток повернутися до своїх родин. У відповідь «Ті знову зняли лемент і ридали вголос. Орпа поцілувала на прощання свою свекруху, а Рута зосталася з нею» (Рути 1:14). Маючи серйозні підстави для того, щоб піти і убезпечити себе, Рут натомість залишилася і дбала про свою свекруху. Прислухайтеся до сили її відданості:
«Але Рута їй відказала: “Не силуй мене покидати тебе й не йти за тобою: куди бо підеш, туди й я, і де житимеш ти, там і я; твій народ буде моїм народом, і твій Бог моїм Богом. Де ти помреш, там і я помру, і там буду похована, і, що б Господь не вчинив зо мною, одна смерть розлучить мене з тобою.”» (Рути 1:16-17).
Рут могла б піти, але віра та любов прив’язали її до Ноеми. Залишитися – означало страждати. Залишитися – означало жертвувати та ризикувати. Можливо, залишитися навіть означало померти, особливо в той час, коли в Ізраїлі правили судді, обов’язком яких хоч і було піклування про вдови, але які робили те, «того часу не було в Ізраїлі царя й кожний чинив, що йому було довподоби» (Суддів 17:6). Але Рут уже ніщо не змусило піти.
Коли звістка про це поширилася, її майбутнього чоловіка особливо привабила ця відданість: «Мені повідано про все, що ти зробила для твоєї свекрухи після смерти твого чоловіка: як ти покинула твого батька й твою матір і твою батьківщину, і прийшла до народу, якого раніш не знала» (Рути 2:11).

Безстрашна жінка
Однак Рут не виявила б вірності в цих обставинах, якби вона не була сміливою. Її безстрашність можна почути і відчути в обітниці, яку вона дає Ноемі: «Де ти помреш, там і я помру, і там буду похована, і, що б Господь не вчинив зо мною, одна смерть розлучить мене з тобою» (Рути 1:17).
Вона не була наївною щодо того, що їм, можливо, треба було зазнати. Не забувайте, що вона вже поховала чоловіка та зятя (а свого свекра вона, мабуть, навіть не бачила). Смерть стала глибоко
15 of 18
особистою складовою їхньої сім’ї. Вона пішла, не маючи жодних гарантій того, що вдовине життя в Ізраїлі буде хоч трохи легшим, ніж було раніше. І все ж, при зіткненні страху і любові, а страх був справжнім, серйозним, пов’язаним зі загрозою для життя, любов взяла гору.
У цьому сенсі Рут була дочкою Сари, гідної дружини, яка жила до неї, сподівалася на Бога і одягалася в красу послуху. Адже, незважаючи на те, яким страшним і нестабільним стало її життя, Рут «бо колись і святі жінки, які надіялися на Бога, себе приоздоблювали, корившися своїм чоловікам, як от Сара слухала Авраама, «паном» його звала; ви ж її діти, коли добре чините і не лякаєтеся жадних застрашувань» (1 Петра 3:5-6), тому що великий Бог Сари став її Богом ( Рути 1:16). Жінок, подібних до Рут, не так легко зупинити, тому що вони пізнали на досвіді мудру і незалежну любов, що перевищує всі їхні можливі страхи.

Рішуча жінка
Рут була не тільки безстрашною, але й сповненою рішучості, і її свекруха про це знала. «Як же вона побачила, що та вперлася твердо йти за нею, перестала її вмовляти» (Рути 1:18). Її любов була гарячою, наполегливою і довговічною.
Не те, щоб Рут не прислухалася до порад і не зважала на них (Рути 2:22;3:3-5) — вона просто не поспішала відступити або відмовитися від задуманого. Вона продовжувала любити, коли б інші жінки пішли б. Вона продовжувала працювати, тоді як інші жінки перестали б це робити. Наприклад, коли вона прийшла на поле Вооза, слуга доповів: «вона сказала: «Вона попросила: Дозвольте мені, з ласки вашої, збирати колоски поміж снопами позад женців! Прийшла вона та й усе на ногах тут від самого ранку й досі» (Рути 2:7). Навіть слуги дивувалися старанності та витривалості, які ця жінка продемонструвала на полі.
Рут робила все, що могла (іноді навіть на межі своїх сил), щоб подбати про тих, кого дав їй Бог, навіть коли ризик був занадто великий, навіть коли сили закінчувалися, навіть коли інші не засудили б її, якби вона все кинула. Все тому, що Рут була гідною жінкою.

Жінка, яка вшановує Бога
Нарешті Рут була гідною жінкою, бо вона шанувала Бога.
Хоча Рут і була чужинкою, моавітянкою по крові, але тепер за покликом серця вона шанувала Бога. «твій народ буде моїм народом, і твій Бог моїм Богом.» (Рути 1:16). Її слова співзвучні з тим, що сказав апостол Петро, коли Ісус запитав, чи не хочуть учні піти, як інші: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе – слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що ти ― Божий Святий» (Йоана 6:68-69). Відданість, яку Рут проявила до Ноеми, її безстрашність, коли вона покинула свій будинок, її невтомна рішучість, ― все це, безперечно, були квіти, вирощені в саду її новонабутої віри в Бога.
Віра зв’язала Рут з Ноемі, і вона привернула до Рут Вооза. У день, коли вони зустрілися, він сказав:
«А Вооз: “Мені повідано про все, що ти зробила для твоєї свекрухи після смерти твого чоловіка: як ти покинула твого батька й твою матір і твою батьківщину, і прийшла до народу, якого раніш не знала. Нехай Господь тобі відплатить за твій учинок! І нехай буде тобі нагорода повна від Господа, Бога Ізраїля, під захист крил якого ти прибула.”» (Рути 2:11-12).
Так, його захоплювало те, як вона дбала про свекруху, але він також бачив, як вона ховалась у Богові, знаходячи притулок під Його широкими і сильними крилами. Вона була не просто віруючою жінкою, а жінкою, сповненою віри. Не варто помилятися: гідні жінки ― це не жінки гордовито незалежні.Вони
16 of 18
бачать себе такими, що потребують, залежними і вразливими, і довіряються милості Божій. Вони служать, і жертвують, і ризикують, а їхні очі спрямовані вгору, туди, де живе їхня істинна надія.
Коли Вооз прокинувся і глянув на свою майбутню дружину, що лежала біля його ніг, він побачив не просто скороминущу красу молодої жінки (хоча вона і справді була набагато молодша за нього), – він побачив більш глибоку, складнішу, довговічнішу красу воістину гідної дружини.

Чи має вона робити перший крок?


А як щодо нинішніх самотніх жінок, які бажають знати, чи варто зробити крок до свого Вооза? Чи повинен чоловік, відповідно до частих рекомендацій, завжди діяти першим? Чи була Рут неправа, зробивши перший крок і розкривши свою зацікавленість? Чи може вона все ж таки залишатися прикладом для нинішніх жінок, які поважають покликання чоловіка бути ініціатором? Я, зі свого боку, переконаний у тому, що Рут є чудовим прикладом для нинішніх самотніх жінок, причому саме в тому незвичайному вчинку, який вона зробила, а не всупереч йому. Думаю, перешкодою для розвитку деяких благочестивих стосунків може стати надмірне побоювання, що будь-яка ініціатива з боку жінки підірве чоловіче покликання до лідерства.
Я дійсно переконаний у тому, що Бог закликає чоловіка нести особливий тягар відповідальності та виявляти велику ініціативу щодо жінки. Я переконаний у тому, що в цілому саме чоловік повинен наражати себе на ризик відкидання, захищати жінку, постійно стаючи попереду там, де потрібна мужність, — велика і мала. Я також переконаний, що якщо двоє одружилися, питання керівництва, захисту, забезпечення та пастирства над нею та над їхньою сім’єю будуть відповідальністю виключно чоловіка. І я переконаний, що шлях для такого здорового лідерства прокладається від першого побачення (і навіть раніше). Благочестивій жінці слід бажати собі хлопця, а надалі і чоловіка, який постійно виявляє ініціативу і йде попереду в їхніх стосунках.
Втім, Рут була в незвичайній ситуації. Та й ви, можливо, також. Вооз, гідний чоловік (і чоловік значно старший за Рут), можливо, ніколи б і не подумав про те, щоб зробити їй пропозицію. Він також знав, що не є першим серед тих, хто має право викупу, і тому, ймовірно, не хотів образити іншого чоловіка, першим зробивши крок до зближення з Рут. Можливо, Рут і Вооз так ніколи б не одружилися, якби Рут не була готова засвідчити про своє зацікавлення.
І хоч би яким дивним (або навіть непристойним) здавалася нам ця подія сьогодні, цілком можливо, що за днів Рут це був найблагородніший спосіб повідомити про цю свою прихильність. Та й сам її зухвалий вчинок був поодиноким, тож ініціатива щодо остаточного вирішення питання належала йому, а не їй. Вона знайшла спосіб повідомити своє зацікавлення, підтверджуючи та підтримуючи його гідність та лідерство як чоловіка.
Отже, у християнському залицянні Бог дійсно закликає чоловіків виявляти ініціативу, але це не означає, що благочестива жінка не може зробити жодного кроку віри, повідомляючи про своє ставлення. Особливо в рамках християнської спільноти, яка може допомогти їй висловити зацікавленість, водночас захищаючи від певного болю відкидання. Отже, якщо ви хотіли б, щоб конкретний благочестивий чоловік звернув на вас увагу, запитайте Бога, чи є якісь творчі, скромні, відкриті способи заохотити його ініціативу.

І, якщо ви це зробите, вам не завадить, наслідуючи гідний приклад Рут, попросити поради та допомоги у старшої жінки з вашого оточення.

COMING SOON

COMING SOON